Статьи о здоровье

 прием врача от 150 грн.

  (044) 486-59-51,  (068) 162-00 0-7

Синдром хронічного тазового болю у чоловіків

Хронічний простатит - одне з найпоширеніших захворювань чоловіків молодше 50 років, яке може сильно впливати на якість життя. Завдяки зростаючому розповсюдженню та багатофакторній етіології, включаючи патогенні процеси поза простатою (неврологічні, психосоматичні фактори), за останні два десятиліття склалася значна зміна його класифікації. 

Запропонована Американським національним інститутом здоров'я та Національним інститутом діабету, травлення і хвороб нирок (NIDDK Workshop Committee, 1995) класифікація простатиту заснована на поділі всіх його форм в залежності від клінічних проявів, наявності або відсутності бактеріального агента, лейкоцитів в секреті простати. Відповідно до цієї класифікації виділяють 4 категорії простатиту: гострий бактеріальний, хронічний бактеріальний простатит, синдром хронічного тазового болю (хронічний абактеріальний простатит) та безсимптомний простатит.

Синдром хронічного тазового болю (СХТБ) – це багатофакторне захворювання, симптоми якого мають бути присутніми принаймні 3 місяці протягом попередніх 6 місяців за відсутності культивованих уропатогенів. Виникає він внаслідок поєднання різних патологічних механізмів, які можуть перебігати навіть поза межами передміхурової залози. Етіологія в більшості випадків неясна, проте в останнє десятиліття об'єктом досліджень були п'ять основних причин: початкова інфекція сечовивідних шляхів, порушення функції м’язів сечого міхура (детрузора-сфінктера), імунологічна дисфункція, інтерстиціальний цистит та невропатичний біль. У патогенезі простатиту слід враховувати також і множинні допоміжні фактори, такі як внутрішньопростатичний рефлюкс сечі, спазм тазового дна, генералізовані нейропатичні або нейроендокринні патології та порушений психологічний стан.

Результатом такої складної та багатофакторної етіології є пацієнти, що мають різні клінічні фенотипи, які потребують чітко структурованого та стандартизованого, але в той же час гнучкого діагностичного процесу. З цієї причини і для вдосконалення менеджменту СХТБ була розроблена система UPOINT(S) – система класифікації на основі фенотипу, що включає декілька доменів, таких як:

U – сечові симптоми

P – психосоціальний симптоми

O –  органоспецифічні симптоми (простата),

I – симптоми, що пов’язані з інфекцією,

N – неврологічні/системні симптоми,

T – хворобливість/чутливість при пальпації м’язів тазового дна,  

S – сексуальна дисфункція

Сечові симптоми є найпоширенішими симптомами серед пацієнтів з СХТБ і складаються з набридливих частих позивів до сечовипускання, ​​полакіурії та/або ніктурії. Запропоновані об'єктивні методи дослідження включають вимірювання залишкового об’єму сечі з метою виключення обструктивних симптомів, не пов'язаних із СХТБ. Терапія включає використання альфа-адреноблокаторів, антихолінергічних препаратів, зміни в харчуванні та нейромодуляційну терапію.

Психосоціальні скарги часто повідомляються пацієнтами з болем та його катастрофізацією, депресією, тривожністю та стресом. У всіх цих випадках лікування включає консультацію психотерапевта, когнітивну поведінкову терапію та антидепресанти.

Органоспецифічні симптоми є нерідкістю у пацієнтів із тривалими больовими симптомами. Пацієнти із таким фенотипом визначають болючість передміхурової залози при пальцевому дослідженні, біль у сечовому міхурі та його посилення під час фаз наповнення та спорожнення, наявність лейкоцитів у секреті простати, гемоспермію.

Симптоми інфекції часто не досліджуються в анамнезі пацієнтів із СХТБ. Однією з причин є те, що емпіричні методи лікування антибіотиками часто надмірно використовуються та стають неефективними. Інші пацієнти з бактеріальною інфекцією часто неправильно лікуються антимікробними препаратами, в той час, як результати їх культурального дослідження секрету простати свідчать про стійку інфекцію і можуть бути успішно ліковані антибіотиками. В інших випадках атипові інфекційні мікроорганізми, такі як Chlamydia trachomatis або Mycoplasma spp., можуть бути виявлені у секреті простати або уретральних виділеннях за допомогою проби Meares–Stamey та успішно лікуватися за допомогою антибіотиків.

Неврологічні/системні стани, такі як вегетативні дисфункції, сенсибілізація периферичної та центральної нервової системи (нейропатичні) можуть впливати на симптоми СХТБ. До них належать синдром роздратованого кишківника, фіброміалгія, синдром хронічної втоми, мігренозні головні болі та біль у спині/ногах. Пацієнти з неврологічним/системним фенотипом можуть успішно лікуватися за допомогою спеціальної терапії для цих станів, деяких нейролептичних препаратів та комплементарної нейромодуляції, такої як голковколювання.

Хворобливість/чутливість при пальпації м’язів тазового дна особливо вагома і актуальна у пацієнтів із СХТБ. Симптоми, такі як м'язові спазми або фасціальні тригерні точки в м’язах черевної стінки, промежини та тазового дна, можна виявити за допомогою точного медичного обстеження. Конкретні терапії включають фізичну активність, зменшення стресу та зміну поведінки, фізіотерапію.

Ксенія Ткачишина, лікар-дерматовенеролог, косметолог 

Не откладывайте Ваше здоровье "на потом"!

Звоните прямо сейчас, чтобы записаться на консультацию к хорошему специалисту в Киеве:

(044) 486-28-17(044) 486-28-88(044) 486-59-51(044) 501-25-97.